Хто є хто у світі капелюхів

Найбільш відомий і модний капелюх сьогоднішнього дня — це, звичайно ж, ФЕДОРА!

Примітно, що ця форма (і не вона одна), носить жіноче ім’я, будучи традиційно чоловічим капелюхом.

Ім’я Федора належало красуні-княгині — героїні п’єси Віктор’єна Сарду, написаної для Сари Бернар 1882 року. На прем’єру пошили новий капелюх, до якого одразу й назавжди прилипає ім’я головної героїні. Доля капелюха федори склалася не так трагічно, як її тезки. П’єсу вже давно не ставлять, а капелюх, проживши понад сотню років, і сьогодні збирає «аншлаги».

Федора — назва в першу чергу форми, а виконана вона може бути з різних матеріалів, хоча традиційно це фетровий капелюх з полями, ззаду піднятими, а спереду опущеними, і трьома вм’ятинами на тулії. Цей капелюх ще називають snap brim («переломлене поле»), адже в передній частині поле досить різко опускається вниз, прикриваючи очі і створюючи образ таємничості, мужності і навіть зловісності. Можливо тому Федора так часто асоціюється з американською мафією.

Цей капелюх, як і класичний чоловічий костюм, підходить практично всім, потрібно лише правильно підібрати пропорції.

Ще один чоловічий капелюх із жіночим ім’ям — ТРИЛБІ.

Історія виникнення назви драматична, а точніше сказати драматургічна. Її також пошили для прем’єри вистави. Цього разу за романом Джорджа Дюмор’є «Трілбі». А ім’я це належало чудовій ірландській натурниці, яка багато років жила під гіпнозом демонічного музиканта-цигана Свенгалі, ставши відомою співачкою, а після його смерті втратила і свій дар, і своє життя.

Сама форма дуже схожа на федору, але м’якіша і менш офіційна, традиційно вона виконувалася в коричневому кольорі. Поля в трилбі більш короткі і ззаду круто загорнуті вгору, тулія звуженіша догори, а вм’ятина зверху більше схожа на складку. Трилбі чудово виглядає і з класичним костюмом, і зі шкіряною курткою.

Пік популярності ці капелюхи пережили у 60-ті. Тоді американці почали масово пересідати в кабріолети, а насолоджуватися їздою в модних раніше крислатих капелюхах було, м’яко кажучи, незручно.

КОВБОЙСЬКИЙ КАПЕЛЮХ або КАПЕЛЮХ СТЕТСОНА — був винайдений Джоном Б. Стетсоном (John B. Stetson) — сином філадельфійського капелюшника, який дуже не хотів продовжувати батьківський бізнес. Не хотів – не хотів, та й створив «легенду дикого заходу» — ковбойський капелюх. Як і все геніальне, капелюх був створений випадково — заради жарту.

Величезним і незграбним капелюхом виявилося дуже зручно роздмухувати багаття, подавати сигнали на відстані, та й коня напоїти можна, якщо що… А те, що він був зручний, і однаково добре захищав господаря і від спеки, і від холоду, і від зливи, і зробило його таким популярним.

Сьогодні ковбойський капелюх — це жорстка фетрова форма з великими, круто загнутими з обох боків полями, і трьома вм’ятинами на тулії. Але такою вона була не завжди.

Перша модель, що стала популярною на заході, називалася «Господар рівнин» («The Boss of the Plains»), і була дуже схожа на традиційний іспанський капелюх.

Наступна досить відома модель — “20-ти галонний капелюх” була досить схожа на мексиканське сомбреро. Зазначу, що “20 Gallons Stetson hat” вміщати таку кількість води фізично не міг, адже 1 галон це трохи менше 4 літрів, напевно, просто невдала американізація відповідної іспанської назви. Так що нічого мега новаторського, але у вдалій адаптації та вмінні просувати товар на ринок Стетсону не відмовиш. Вже до 1906 року компанія Стетсона виробляла приблизно 2 мільйони капелюхів на рік.

Досі Стетсон залишається найвідомішим, хоч і далеко не єдиним виробником легендарних капелюхів.